Як верблюди можуть по кілька тижнів не пити, і чому люди так не можуть
У жарких країнах тваринам доводиться адаптуватися до не найприємніших і простих умов. У пустелі, наприклад, так чи інакше організму доводиться “придумувати”, яким чином знаходити воду і що робити в разі, якщо її довго не буває. І раз життя у всьому своєму різноманітті зустрічається навіть в посушливих місцях, неважко здогадатися, що еволюція все-таки змогла вирішити ці завдання. Наприклад, одним з найбільш пристосованих до спеки тварин є верблюд.
Два горба – щоб напитися
Швидше за все, гіпотезу про те, як верблюди справляються з довгими періодами без води, ви вже чули. І полягає вона в використанні двох горбів. Саме вони є “цистернами” всієї необхідної вологи, що дозволяє тваринам обходитися без води досить довго, щоб встигнути за цей час виявити нове джерело. Однак, як показало недавнє дослідження, ми вже дуже давно не зовсім коректно трактуємо наявні у нас на руках дані.
Не тільки горби регулюють водний баланс: всередині цих створінь є безліч цікавих засобів оптимізації споживання води. Природа не просто створила дві накопичувальні баклажки, а передбачила куди більше. Зокрема, будова носа верблюда дозволяє йому отримувати вологу навіть з повітря, при цьому одночасно в організмі відбувається зміна складу крові, що теж відповідає за зневоднення.
Через відсутність можливості постійно бути поруч з водопоєм верблюди випивають дуже багато води за раз, до декількох сотень літрів, а потім дуже повільно її засвоюють, так як в протилежному випадку тиск виявиться занадто сильним, і тварина просто загине від нього. Температура тіла теж виконує свою роботу і підлаштовується під спеку. Багато в чому допомагають і нирки верблюда, які віддають всі солі, при цьому рівень води в нирках особливо високий у тих, хто хоче попити.
Чому ми так не можемо
Цікаво, що у людини теж є функції по боротьбі зі спекою. Зокрема, у негроїдної раси зазвичай можна побачити широкі носи. Це теж спосіб боротьби зі спекою і засіб збереження вологи, як у верблюдів. Однак в іншому ми практично нічого спільного з тваринами не маємо. Справа в тому, що наші предки все ж не жили саме в таких важких і постійно жарких умовах, через що еволюції зовсім не було потрібно створювати дані пристосування для нас. Нам цілком вистачає підвищеного потовиділення.
Зараз вчені вивчають мозок верблюдів, але тепер їх турбує крім усього іншого ще й те, як справляються зі спрагою інші види, що живуть в пустелі. Наскільки відрізняється їх механізм споживання рідини від верблюжого. І це поки ще належить дізнатися.
Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!