Гора Кіліманджаро в Танзанії, Африка

На північному сході Танзанії серед пустельної рівнини знаходиться найвища точка Африки – величний вулкан Кіліманджаро (5 895 м). Він височить над плоскогір’ям Масаї, що лежить на висоті 900 метрів над рівнем моря.

Вершина сплячого вулкана покрита білосніжною шапкою снігу, яка вражаюче виблискує в променях яскравого африканського сонця. Можливо, саме тому місцеве населення дало йому таку назву – Кіліманджаро, що в перекладі з мови суахілі, якою розмовляє близько 100 млн людей у східній Африці (Танзанія, Кенія тощо) означає “сяюча гора”. 

У стародавні часи, що населяють дану місцевість племена, які ніколи в житті не бачили снігу, були впевнені, що вона покрита сріблом. Але перевірити свої припущення вони довго не наважувалися, оскільки з вулканом було пов’язано багато страшних легенд, що розповідають про злих духів, що мешкали на верхівці Кіліманджаро і охороняють її скарби. І все-таки через деякий час місцевий вождь відправив невеликий загін найвідважніших воїнів підкорити загадкову вершину. По прибуттю вони тут же взялися досліджувати лежало всюди “срібло”, але воно, на превеликий подив, моментально тануло у них в руках. На “виблискуючій горі” не знайшлося нічого, крім вічних холодних снігів. Тоді аборигени, відчувши на собі холод сріблястої крижаної шапки, дали гігантському вулканові ще одну назву – “Обитель бога холоду”.

До сьогоднішніх днів дійшло багато легенд пов’язаних з Кіліманджаро. Місцеві жителі вірять, що вершину вулкана населяють боги, а печери і яри гори обжиті гномами-пигмеями, які займаються полюванням і збиранням. Погодні умови, згідно з місцевими віруваннями, пов’язані з настроєм злих духів, що мешкають на горі.

Красу вершини Кіліманджаро видно за багато кілометрів навколо оточуючих її танзанійських і кенійських саван. Силуети її представляють собою похилі схили які піднімаються до подовгастої, плоскої вершини, яка насправді є 2-кілометровою кальдерою – широкою, подібною до гігантського казанка, вершини вулкана.

В дуже спекотні дні можна спостерігати фантастичну картину: здалеку блакитні основні гори сзаються практично не відрізняються на фоні савани, і створюється враження, що покрита снігом вершина витає в повітрі. А плаваючі навколо хмари, часто простеляються нижче снігової шапки, підсилюють цей ефект.

Перші згадки про величезні засніжені гори припадають на II століття нашої ери. Вони були нанесені на географічну карту Птолемея. Однак офіційною датою відкриття “білої гори” вважається 11 травня 1848 року, коли вона вперше постала перед поглядом німецького пастора Іоханеса Ребмана. З 1861 року почали здійснюватися спроби підкорення вершини: у тому ж році була підкорена висота 2500 метрів, в 1862 – 4200 метрів, а у 1883-1884 і 1887 роках була досягнута точка, розташована на висоті 5270 метрів. Всі ці численні сходження здійснював угорський граф Самуель Телекі. Вже у жовтні 1889 року німецькому мандрівникові Гансу Мейєру в компанії з австралійським альпіністом Людвігом Пуртшеллером вдалося досягти вершини Кіліманджаро.

Кіліманджаро являє собою сплячий стартовулкан майже конічної форми, що складається з численних шарів тефри, затверділої лави і вулканічного попелу. На думку вчених, він утворився внаслідок кількох вулканічних рухів більше мільйона років тому. 

Він включає в себе три основних вершини, також є згаслими вулканами: Шира (3962 м), розташована на заході, Мавензі (5149 м) – на сході, а в центральній частині знаходиться наймолодший і високий вулкан Кібо (5895 м), на якому лежать численні каскади крижаних терас. Пік Ухуру, розташований на краю кратера Кібо, є найвищою точкою Кіліманджаро і всієї Африки.

Задокументованих вивержень у Кіліманджаро не було, але згідно з місцевими легендами, остання велика вулканічна активність спостерігалася приблизно 150 000-200 000 років тому. В результаті досліджень, проведених в 2003 році, вчені виявили наявність лави всього в 400 метрах під кратером найвищої вершини Кіліманджаро – Кібо. Хоча ніяких негативних прогнозів щодо вулканічної активності поки що не робиться, на вершині вулкана регулярно відбуваються викиди газу, що може привести до його обвалу, яке в свою чергу, викличе велике виверження. У минулому на Кібо відбувалося кілька обвалів, в результаті яких утворилася область, відома як “західний пролом”.

Сьогодні багато говорять про глобальне потепління, яке сприяє тому, що знамениті льодовики Кіліманджаро стрімко тануть.

Вчені ж пояснюють дане явище аж ніяк не глобальним потеплінням, а падаючим рівнем щоденних опадів, які необхідні для відновлення льодовикової маси. Деякі дослідники вважають, що вулкан прокидається, результатом чого є його нагрівання і як наслідок, танення крижаної шапки. Побоювання викликає той факт, що за останні 100 років кількість льоду і снігу, які вкривають Кіліманджаро, зменшилася більш ніж на 80%. У 2005 році вперше за 11 тисяч років відбулося практично повне їх танення. При нинішніх темпах зникнення снігів на Кіліманджаро імовірно, що повне зникнення снігової шавки відбудеться в період між 2022 і 2033 роками.

Площа, яку займає вулкан, становить 64 кілометри в ширину і 97 кілометрів у довжину. Такі величезні розміри дозволяють Кіліманджаро формувати власний клімат. На висоті близько 4000 метрів над рівнем моря можна зустріти народжені в льодовиках численні невеликі рлтічки і річки, які несуть цілющу вологу на пасовищах і полія.

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!