Чи можуть закипіти озера?

Одного серпневого ранку дорогою до камерунського села Нжідун рухався фургон. За кермом сидів молодий священик Фубу Жан, поряд – випадковий попутник. Раптом Жан побачив на узбіччі дороги мотоциклістащ, який лежав на землі. В його позі було щось дивне і неприродне. Священик зупинив фургон і попросив свого попутника разом із ним оглянути мотоцикліста. А ще за хвилину вони переконались, що він мертвий.

Повернувшись до машини, Фубу Жан раптом відчув нудоту, голова в нього запаморочилася і він знепритомнів. Його супутник теж ледь тримався на ногах, але допоміг священику, який опритомнів, дістатись до машини і вони покинули місце пригоди. 

Через кілька днів попутник Фубу Жана помер, а сам Жан видужавши розповів, що там, де все сталось, стояв дивний запах, який “нагадував рідину, якою заправлені автомобільні акумулятори”. Представники влади вирішили оглянути те місце й виявили ще сорок загиблих людей. Всі вони були на 200-метровому відтинку дороги або поряд з нею. Переважно це були місцеві жителі, які, вочевидь, йшли до найближчого селища на базар.

Місцевий лікар Ньок Бата, котрий обстежував загиблих, дійшов висновку, що у всіх “настала задуха в результаті отруєння”. Але зовсім незрозумілим для лікаря виявилося походження опіків першого ступеня на шкірі загиблих, хоча одяг аніскільки не постраждав! Тоді лікар та місцевий поліцейський, який був разм з ним на місці події, згадали, що одного разу бачили хмару – вона клубочилась і рухалась з боку озера, яке знаходилось поблизу, а в повітрі стояв гіркий запах, від якого починало нудити і паморочитись у голові.

Прочекавши на безпечній відстані чотири години – коли повітря очистилось – лікар і поліцейський повернулися. Тут вони побачили, що між дорогою і берегом валяються тіла тварин, а вся рослинність полягла. 

Розпитавши жителів Нжідун, учені дізналися, що напередодні ввечері люди чули з боку озера гучний вибух. Оггляд водойми, проведений вже після трагічної події, показав, що її завжди чисті, спокійні й прозорі води цього разу стали коричнивувато-бурими і були замулені. Фахівці провели наукові дослідження. Спочатку вирішили перевірити, а чи не сталося вулканічного виверження? Озеро Монуї – одне з багатьох невеликих водойм, розміщених у кратерах давно згаслих вулканів. Очевидно, вулканічні гази, що довго накопичувалися під дном озера, могли, зрештою, вибухнути, прорватися назовні й утворити хмару з двоокису вуглецю та інших задушливих газів. 

Через певний час дослідникам і справді вдалось виявити на дні озера вулканічний кратер, який мав діаметр 350 метрів. Геохіміки, встановили, що в глибинних шарах озерної води міститься дуже велика кількість тих самих іонів двоокису вуглецю. Вчені вважають, що причиною великої кількості двовалентного заліза в озері є червонуватий пил, який вітри приносять із Сахари і напівпустельної області Сахеля. В результаті взаємодії цих речовин утворюються мінерали з вмістом карбонатів заліза.

Ознайомившись з усіма даними, вчені висловили здгад, що стійка хімічна рівновага в озері, висока концентрація в його глибині двовуглекислих солей призвели до того, що його води чітко розділились на окремі шари. Але щось несподівано порушило цю рівновагу і перемішало їх, викинувши насичену вуглекислотою воду на поверхню. Тут рівень тиску,значно менший, ніж на глибині і двовуглекислий газ бурхливо вивільнився, змусивши озеро “закипіти”, як це буває, коли відкриває пляшку з газованою водою. Саме такий вибух, очевидно, викликав хвилю, яка змусила полягти рослинність на березі. А хмару, насичену двоокисом вуглецю, вітер виніс на дорогу, де і накопичився газ. Але до того, як повністю розвиднілося, жителі села її бачити не могли. Не виключено, що хмари містили азотну кислоту, яка викликала шкіряні опіки, виявлені в загиблих.

І все-таки, що змусило води озера “перевернутися”? Фахівцям знадобилося півтора року, щоби вияснити: 1984 року води озера Монуї збурив підводний зсув.

І зненацька нове повідомлення: 21 серпня 1986 року хмара безбарвного газу із надр озера Ніос, розміщеного біля північно-західного кордону Камеруну, стала причиною смерті близкьо двох тисяч жителів довколишніх сіл, загибелі домашньої худоби, диких тварин, рослинності. 

Ці випадки привернулиувагу вчених ще й тому, що в Африці – в області Східно-Африканського розлому – є інші озера, де також можливі подібні випадки.

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!