Вусатий мавп, або карликові мавпочки

Ігрунки – це карликові мавпочки, які водяться лише в тропічних лісах західної півкулі і мало схожі на всіх інших мавп. З огляду на маленькі розміри та наявність на руках кігтів, їх віднесено до окремого виду. Як правило ігрунки не більші за вивірку, а бувають особини розміром з мишу. Довгі загнуті кігті дозволяють їм легко дряпатись та бігати по гілках.

Цих істот можна зустріти в лісових місцевостях Центральної та Південної Америки, від Панами до півдня Бразилії. Вони поділяються на дві основні групи – мармозетки і тамарини. Попри свою спорідненість, ці мавпи відрізняються забарвленням та прикрасами. Більшість мармозеток мають на вухах біленькі китички та “вставки” жовтуватої шерсті. 

У деяких вуха оголенні, а в стані збудження з рожевих стають яскраво-червоними. Прикметною особливістю тамаринів є вуса. Це може бути маленький пушок над верхньою губою або ж пишні гусарські вуса. Останні властиві переважно імператорському тамаринові, названого честь відомого вусаня, австрійського імператора Франца-Йосипа І. До того ж голови деяких тамаринів прикрашені химерними чубками, гривками, жабо.

Так, наприклад, едипів чубатий тамарин, або пінче, вирізняється віялом білого довгого волося на голові. Він чимось нагадує індіанця, що став на стежку війни. 

Подібно до гібонів тамарини та мармозетки живуть родинними групами. Вагітність у самки триває близько п’яти місяців, а народжує вона зазвичай двійнят – за одним із них доглядає самець. Він скрізь носить малюка з собою, а матері передає його тільки на час годування. Коли дитинчаті виповнюється два місяці, батькові стає важко самому дбати про нього, тож йому допомагають інші члени родини.

У шестимісячному віці мавпочка стає цілком самостійною і більше не потребує догляду дорослих. Найцікавіше, що самець завжди опікується малюками чоловічої статі, а самка – відповідно жіночої. Як і гібони, ігрунки з часом відштовхують дорослих дітей, аби ті створювали свою сімю. 

Ці тварини спілкуються між собою свистом. Коли в небі зявляються хижі птахи, сигнал про небезпеку звучить як дзеленчання. Щоб налякати супротивника, мармозетка прищулює вуха, хмурить брови і наїжачує шерсть. Це надає їм грізного вигляду, звісно, з погляду іншої мармозетки. 

Цікаво, що маленька мармозетка має три спільні риси з людиною. По-перше, схожий тип сімейної групи – головний у родині батько. По-друге, мають таку ж кількість зубів, як і ми – 32. І, нарешті, по-третє, те саме число хромосом – 46. Ясна річ це лише збіг.

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!