Куди зникає звук?

Чому в одних приміщеннях наш голос лунає дзвінко, а в інших здається, що він пропадає? Очевидно, річ у тому, як відбивають або поглинають його предмети, що вас оточують. Ви, мабуть, чули слово “звукоізоляція”. В будинках, де не потурбувалися про неї, чутність часом буває настільки високою, що можна розібрати слова розмови ваших сусідів.  До речі, в роки середньовіччя застосовували жорсткі тортури без звуку: людину садили до камери з настільки товстими стінами, що до неї не міг проникнути жоден найменший шорох ззовні. Від мертвої тиші у людини починались галюцинації, а  згодом вона сходила з розуму. Як світло, так і звук нам необхідний, але він має бути чітким. Іноди ми не можемо почути повідомлення по радіо, бо в кімнаті наші родичі ведуть жваві розмови. В іншому випадку ми надиво точно виділяємо голос співака на тлі гри оркестру, який йому акомпонує. Отже, наше вухо може бути вибірковим.

На концерті, де збирається багато публіки, звук зі сцени  і в далеких куточках зали непогано чути. Одяг слухачів його добре поглинає,  не дає йому змоги долинати до вас зі всіх боків. А якщо ви залишились у залі один, голос артиста починати здаватися вам гучним. Його слова багаторазово відбуватимуться від підлоги, від крісел, ніби накладатися одне на одного. 

Поглинання і відбивання звуку різними матеріалами треба враховувати при спорудженні житлових будинків, театрів, концертних залів. Цими питаннями займається архітектурна акустика, що має тисячолітній досвід. Зверніть увагу, як звучать внаші голоси у старих церквач і ви зрозумієте, якої досконалості змогли досягти люди.

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!