Суші-історія. Від Азії до нас


Рис разом з морепродуктами і водоростями має небагато калорій, хоча є дуже потрібною стравою з огляду на вміст вітамінів та інших необхідних речовин. Йдеться про йод, цинк, калій, фосфор, на які багата ця їжа…Через свою флору і фауну азійці є здоровою та довголітньою нацією.

До речі, замовити суші з безкоштовною доставкою у Львові ви можете в суші-барі “Moyogi”.

Оскільки великою частиною культури Азії загалом є рис та морепродукти, ми поговоримо про те, як ці речі прийшли у їхнє та наше життя та як впливають зараз. Розповімо вам про історію суші у Азії та Японії, в тому числі.

Суші-історія. Від Азії до нас

Рис, як бог

Для багатьох країн Азії рис і морепродукти з огляду на їхнє поширення є практично головними складовими району. Ця частину материка досі славиться простотою і вишуканістю у їжі.

Згідно японських вірувань, є навіть божество під назвою Інарі-сама (на честь нього названо один із видів суші). Вважається, що саме цей бог приніс у Країну Вранішнього Сонця зерна рису, сховавши його у бамбукових паличках, щоб ніхто не дізнався про це.

Загадом до самої культури вирощування рису в Японії ставились дуже серйозно – це підтверджує велика кількість легенд про зникнення злаку і загибель людей після цього. Від вирощування цієї культури залежало майже все – статки людини, рівень благополуччя, здоров’я. Рис довгий час був своєрідною валютою, а його наявність вважалась ознакою багатства.

Ще одною складовою раціону азійців є морепродукти. Оскільки риба та різноманітні додатки були популярні окремо, не дивно, що поєднання цих інгредієнтів у вигляді суші стало для мешканців східних країн справжньою знахідкою.

Суші-історія. Від Азії до нас

Неприпустиме марнотратство

Є два варіанти трактування історичних подій стосовно розвитку суші. Перший варіант нам розповідає про те, що Японці самі почали використовувати рис та морепродукти вкупі ще у 6 столітті нашої ери. Згідно з другим варіантом, взагалі культура використовування рису для консервації риби прийшла з Півдня Азії і сталось це на століття швидше.

Спершу рис як культуру використовували під час маринування риби. Рибини різали шматками, засолювали і викладали шарами у бочку – вперемішку з вареним рисом. Продукти могли залишити на декілька місяців, поклавши під прес – щоб пройшов процес ферментації. Однак після цього рибу можна було зберігати майже такий самий термін і вона не псувалась. Смак такої страви азійцям сподобався. Водночас липкий, зліплений рис викидали.

Лише після того, як цей спосіб маринування випробували у Південно-Східній Азії, він почав мігрувати. Спершу у Китай, а потім цей спосіб маринування риби і морських дарів перейняли у Японії. Цікаво, що китайський ієрогліф, який позначає «суші» перекладається як «маринована риба» – це одне із давніх значень, пов’язане з його використанням.

Навіть за сучасними мірками, марнування такої кількості рису для азійців, в тому числі японців, китайців, є неприпустимим марнотратством, тому еволюція в плані культури приготування суші не могла стояти на місці.

Суші-історія. Від Азії до нас

Спрощення процесів приготування

У XVI викидати використаний рис припинили, зрозумівши, що це також страва. Натомість вже через деякий час з*явились перші варіації суші. Це був той ж рис із овочами та рибою, але з солодом, що мав кислуватий смак. З використанням останнього час приготування страви різко зменшився – не треба було чекати, поки риба промаринується.

У  XVII столітті винайшли популярний зараз рисовий оцет, який повністю замінив процес бродіння. Навіть зараз колишній спосіб бродіння вважається невиправдано дорогим, хоч у Китаї його подекуди використовують.

Перші варіанти суші вже схожих до сучасних, зробили лише у ХІХ столітті. Кухар у місті Едо (тепер Токіо) зліпив разом пригорщу рису, додав васабі, накрив це шматочком риби і обв’язав смужкою норі. Перші суші носили назву Нігірі (від японського слова, що перекладається як «пригорща», «жменя»). Саме стільки рису зазвичай беруть для приготування однієї суші.

Суші-історія. Від Азії до нас

Суші, які ми знаємо

У 70-х роках в Америці був своєрідний «бум» на азіатську їжу, і суші в цьому переліку займали не останнє місце. Тоді вже існували набори для приготування суші вдома. Крім того, виробники, щоб задовольняти попит на товар, спробували механізувати процес – створили суші-машини. Проте останні не користувались широкою популярністю. В Японії до процесу приготування суші ставляться дуже серйозно і ненавченого кухаря на кухню не пускають.

Зараз будь-який японець точно назве вам більше видів суші, ніж ви знаєте. І все одно, поширеною класифікацією видів є наступні суші:

  • Макі (так звані роли)
  • Темакі (конусоподібні суші)
  • Нігірі (найпростіші суші)
  • Гункани (суші овальної форми, які огортаються норі).

Якщо ви вирішите скуштувати справжні суші а не «західний» еквівалент, вам у Японію або у ресторани, де власник – азіат, а сушист – японець. Однак навіть тоді зауважте, що начинка суші – продукт сезонний. В різні сезони продукти вартують по-іншому.

Підшукайте собі цікавий смак і вирушайте пізнавати смаки азійської та японської кухонь!

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!