Живі шахи, Італія


Все почалося близько 600 років тому, у 1454 році. Жив в ті часи в Італії багатий вельми освічений князь і було у нього двоє дочок – красунь. Та два шляхетні юнаки, що служили при дворі князя, закохалися в одну з них – молодшу дочку князя Ліонору. Юнаки всілякими способами намагалися добитися прихильності дівчини, але та жодному з них не надавала переваги. Між залицяльниками Ліонори виник конфлікт. У ті часи подібні суперечки завершувалися дуеллю – переможець отримував красуню в дружини, а переможеного, на жаль, ховали та оплакували. Так, як розповідалося вище, батько Ліонори був людиною освіченою і дуель видавалась йому варварським пережитком. Він запропонував суперникам поборотися між собою у шахи. Щоб не образити шляхетні почуття суперників, князь вирішив обставити цю оригінальну дуель найсерйознішім чином. На роль шахів він запросив своїх придворних та слуг. Гра відбувалася на площі перед князівським замком. Переможець взяв за дружину Ліонору, а переможений – її не менш вродливу сестру.

Ця любовна історія не загубилася у пітьмі століть. Відтоді раз на 4 роки мешканці Матросики згадують красуню Ліонору, обох рицарів і кмітливого князя з великою шаховою грою.

Місто Матросика ніби спеціально пристосоване для такого торжества. Річ у тім, що у місті є Площа шахівниці. Вона вся викладена білими та чорними квадратами. По такій дошці дуже зручно пересуватися шаховим фігурам – гравцям, одягненим у середньовічні строї, які носили за часів Ліонори. Шістнадцять осіб, що згодилися стати пішаками (білими і чорними) одягають на себе рицарський обладунок. Коли всі фігури займуть свої місця на відповідних клітинках, на шаховому полі з’являються обидві королівські пари. На королевах розкішні оксамитові сукні, в їхніх зачісках виблискують коштовності. Всі знають, що ці царські особи у шаховій грі – найрухливіші і найпідступніші. Все ж таки жінки! Не без їхньої допомоги будуть виникати запаморочливі комбінації. Суперниці – королеви – з викликом дивляться одна на одну. Починається жива шахова партія – починається свято. Герольди на конях сповіщають черговий хід. Глядачі в руках тримають трохи мініатюрніші шахи, ніж ті, що зараз пересуваються площею. Часто глядачі намагаються нав’язувати фігурам свої ходи. Одні з них вболівають за чорних інші – за білих. Але б хто не переміг, Шахове свято все-таки відбулося. І закінчилося на утіху всіх присутніх, без дуелі.

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!