Історія появи календаря


Навіщо люди рахують роки? Звідки з’явилися місяці і хто придумав календар? Яке походження у високосних років і для чого вони взагалі потрібні? Ми з легкістю зможемо відповісти на всі ці питання, якщо звернемося до історії появи календаря. Батьківщиною сучасного календаря є далекі береги Нілу. Давнім єгиптянам було необхідно знати заздалегідь, коли Ніл почне розливатись, щоб до цього часу встигнути очистити канали і полагодити греблі. В іншому випадку води Нілу марно стікали в море, і в посуху гинув весь урожай.

 

Єгипетські жерці помітили, що під час літнього сонцестояння, після найкоротшої ночі на небі з’являється яскрава зірка Сіріус. У цей день і починався розлив. Вони вирахували, що від однієї появи Сіріуса на небі до наступної проходило 365 днів. Цей довгий період вони розділили на 12 відрізків, по 30 днів у кожному (впізнаєте теперішні місяці?). А решту 5 днів помістили в кінець року. Так з’явився перший предок нашого календаря. Він був простий і зручний, але… Незабаром жерці помітили дивне явище: Сіріус запізнювався! Кожні 4 роки зірка спізнювалася на добу. За календарем рік закінчувався, а зірка на небі не з’являлася! Календар поспішав. Жерці-науковці зрозуміли, що в їх розрахунках помилка і вирішили, що рік дорівнює 365 дням і 6 годинах. Різниця, здавалося б, невелика, але за чотири роки цей час сумарно дорівнює добі. Проте, древні єгиптяни не стали переробляти календар. 

Зміни прийшли набагато пізніше – в 46 році до нашої ери римський імператор Юлій Цезар вніс правки в календар єгиптян. У юліанському календарі (так його стали називати) довжина місяці була неоднаковою: в одному – 30, в іншому – 31, а в лютому і зовсім 28 днів. Саме до найкоротшого місяця раз на чотири роки стали додавати зайву добу, щоб календар не поспішав. Такий рік отримав назву високосного. Таким чином, з’явився новий календар, майже такий, яким ми користуємося сьогодні. Але «майже». А вся справа в тому, що при більш ретельному підрахунку з’ясувалося, що рік становить не 365 днів і 6 годин, а 365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд. Здавалося б, ну яку роль можуть зіграти одинадцять з копійками хвилин? Але за 400 років накопичувалося три зайвих доби і тепер календар став відставати.

Необхідно було виправити і цей календар. У 1582 році римський папа Григорій XIII вніс нову правку, яка полягала в наступному: якщо рік закінчується на два нулі, то він вважається високосним тільки в тому випадку, коли число сотень у ньому кратне чотирьом: 1600, 2000, 2400 роки, інакше ж рік вважається не високосним: 1700, 2300 роки. В іншому принципових відмінностей з юліанським календарем у нового календаря не було, проте ця єдина правка дозволила «позбутися» трьох зайвих днів, які накопичувалися за 400 років. Вся Європа незабаром стала користуватися новим календарем, окрім Росії, яка продовжувала жити за юліанським стилем.

Лише в 1918 році григоріанський календар був і на території колишньої імперії. Різниця між новим і старим календарями до того моменту становила 13 днів, які, згодом, довелося викинути: після 31 січня 1918 настало 14 лютого. Усі свята, в тому числі і Новий рік, змістилися на 13 днів. Однак, і новий календар не зовсім ідеальний. У ньому накопичується помилка в один день кожні 3333 дні. Тому сьогодні розробляються проекти більш точного і досконалого календаря.

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!