7 смертних гріхів


Смертний гріх – гріх, що спотворює задум Божий про людину і веде наші душі до погибелі. Він не має прощення.
Головні гріхи, або корінні гріхи (лат. Peccata capitalia), – термін, яким в католицькому богослов'ї називають основні вади, що лежать в основі безлічі інших гріхів: гординя, скупість, заздрість, гнів, хтивість, обжерливість, лінь або зневіра. У східній християнській традиції їх прийнято називати 7 смертними гріхами. Давайте ж розглянемо їх детальніше…

1. Гордість

"Початком гордині буває зазвичай презирство. Той, хто зневажає і вважає за ніщо інших – одних вважає бідними, інших людьми низького походження, третіх невігласами, внаслідок такого презирства доходить до того, що вважає себе одного мудрим, розсудливим, багатим, шляхетним і сильним". Свт. Василь Великий

Гордість – самовдоволене захоплення власними достоїнствами, справжніми або уявними. Оволодівши людиною, спочатку вона відсікає її від малознайомих людей, потім – від рідних і друзів. І нарешті – від самого Бога. Ніхто не потрібен гордому, навіть захоплення оточуючих його не цікавить, і лише в собі самому він бачить джерело власного щастя. Але як будь-який гріх, гордість не приносить справжньої радості. Вона покриває людину грубим панциром, під яким вона мертвіє і стає нездатною до любові, дружби і навіть до простого щирого спілкування.

2. Скупість

Іноді ми вважаємо, що цією духовною недугою можуть страждати виключно багаті люди, котрі вже володіють багатством і прагнуть його примножити. Однак і людина середнього достатку, і незаможня, і зовсім жебрак – усі схильні до цієї пристрасті, оскільки полягає вона не у володінні речами, матеріальними благами і багатством, а – в хворобливому, непереборному бажанні ними володіти.

3. Заздрість

Бажання чужих властивостей, статусу, можливостей або ситуації. Це почуття є прямим порушенням десятої християнської заповіді і, як правило, стає стартовим майданчиком для найстрашніших злочинів. А також незліченної безлічі великих і дрібних капостей, які люди роблять тільки заради того, щоб іншій людині було погано або хоча б перестало бути добре.

4. Гнів

Людина в гніві страшна. А тим часом гнів – природна властивість людської душі, вкладена в неї Богом для відкидання всього гріховного і неналежного. Цей корисний гнів був перекручений в людині гріхом і перетворився в гнів на ближніх людей часом через досить безглузді речі. Образи інших людей, лайка, крики, бійки, вбивства – все це справи неправедного гніву.

5. Хтивість

Гріх розпусти включає в себе всі прояви статевої активності людини всупереч природному способу їх здійснення в шлюбі. Безладне статеве життя, подружні зради, всілякі збочення – все це різні види прояви блудної пристрасті в людині. Але хоча це і тілесна пристрасть, витоки її лежать в сфері розуму і уяви. Тому до блуду Церква відносить і непристойні мрії, перегляд порнографічних і еротичних матеріалів, розповідь і слухання паскудних анекдотів і жартів – все те, що здатне порушити в людині фантазії на сексуальну тему, з яких потім виростають і тілесні гріхи блуду.
На жаль, на сьогоднішній день свідомість багатьох людей все більше і більше наповнюється картинами хтивості, брудними, пекучими і спокусливими. Сила і отруйний чад цих образів, чарівних і ганебних, такі, що витісняють з душі усі хороші думки і бажання, які захоплювали  людину раніше. 

6. Ненажерливість

Обжерливість – рабство власного шлунку. Воно може проявляти себе не тільки в шаленій обжерливості за святковим столом, а й в кулінарній розбірливості, в тонкому розрізненні відтінків смаку, в перевазі вишуканих страв простій їжі. З точки зору культури між грубим ненажерою і витонченим гурманом – прірва. Але обидва вони – раби своєї харчової поведінки. І для того, і для іншого їжа перестала бути засобом підтримки життя тіла, перетворившись на жадану мету життя душі.

7. Зневіра (лінь)

Лінощі на всяке добре діло, особливо до молитовного. Зайве упокоєння сном. Депресія, відчай (що нерідко доводить людину до самогубства), відсутність страху перед Богом, недбальство про покаяння до останніх днів життя. Як наслідок людина перестає дбати про свої тіло і душу, в просто напросто крокує не по "тій" дорозі…

Борітеся з гріхом!

Ділити гріхи на смертні і не смертні не варто, бо кожен гріх, яким би він був малим або великим, розлучає людину з Богом, джерелом життя. Будь-який грішний вчинок позбавляє нас можливості спілкування з Богом, умертвляє душу. 

Звичайно, кожна людина може зробити грішні вчинки (перераховані вище або ж інші), оскільки на будь-якому етапі життя може з'явитися багато нових переживань і труднощів. І тут потрібно боротися зі своїми пристрастями, приборкувати емоції, з гріхом потрібно боротися на початковому етапі його зародження! Адже чим глибше гріх входить в нашу свідомість, нашу душу, тим важче стає його подолати. 
А головне просіть допомоги у Бога! Варто тільки зробити крок на зустріч Спасителю і Він тут же прийде на допомогу! Бог милостивий і ні кого не залишає!

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!