Чи потрібні людині два вуха?

Справді, хіба не можна було б обійтися одним? Проте, природа потурбувалися про нас і дала нам, як і тваринами по два вуха. Навіщо? Відомий цікавий дослід, який, можливо, вам мимоволі доводиться робити не раз. Пробуючи знайти цвіркуна в траві, дослухаючись до його скреготіння, ми часом могли рушити у протилежному від нього напрямі. Траплялося це тому, що коник-стрибунець перебував на однаковій відстані від обох наших вух. Тоді звук скреготіння досягав їх одночасно. А це може статися у двох випадках: якщо коник перебуваю або спереду від нас, або позаду. Але як тільки ми повернемо голову, як незначна зміна відстані від наших вух до джерела звуку дасть нам можливість “запеленгувати” його.

Якщо ви дивилися фільм “Сімнадцять миттєвостей весни”, то згадайте епізод про пошуки радіопередача. Для визначення місця його знаходження треба було зафіксувати за допомогою радіопеленгаторів два напрями з двох різних точок. На “перехресті” цих ліній і перебувала російська радистка.

Таким же чином здійснюють пеленгацію і в акустиці. Скажімо, з двох різних кораблів “засікли” гідрофонами шум двигунів підводного човна. Передавши один одному інформацію по радіо, штурмани нанесли на карту лінії і знайшли точку розміщення човна! Але це можна ще можна зробити і з одного корабля – двома “вухами”-гідрофонами.

Щоб “пеленгація” нашими вухами була точнішою, необхідно не повертатись у бік звуку, що нас цікавить, а в протилежний. Так ми інтуїтивно і діємо, коли нахиляємо голову, прислуховуючись.

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!