“Сидяча Свобода” чи львівська “Ощадність”?


Так звана львівська “сидяча Свобода” привертає увагу кожного, хто дивиться не лише під ноги, а й на чудову та неповторну архітектуру міста. Саме на проспекті Свободи, з висоти будівлі Музею етнографії та художнього промислу (колишня Галицька ощадна каса) скульптура днями і ночами невтомно слідкує за львів’янами та гостями міста. Сидячою її назвали власне за те, що вона сидить, на відміну від її американського аналога, проте, хоч вона і має схожі риси зі своєю іноземною близнючкою, справжнє її ім’я “Ощадність”. Батько архітектурної пам’ятки – львівський скульптор з італійськими коренями Леонард Марконі. 

 

Пам’ятку вважають символом грошей та банківського успіху. До того ж під руками у жінки є дві скульптури чоловіків – одна із них є символом сільського господарства, а інша – промисловості,– які означають прибуток.

Існує міф, що скульптура Свободи з американською пропискою є копією нашої львівської “Ощадності”. Проте, цюнедостовірність можна легко розвіяти, звернувшись до історії, а саме до дат: американка зведена у 1886 році, а львів’янка – 1891 році.

 

 

Також побутує думка, що “сидяча Свобода” є прообразом скульптури Галичини на головному корпусі Львівського національного університету імені Івана Франка (колишній Галицький сейм) неподалік проспекту Свободи. Схожі вони у композиції та деякими деталями – в обох скульптур є корона з шипами на голові. 

 

Мураха

 

Повернемось до самої будівлі колишнього банку. В холі теперішнього музею є ще одна дуже цікава пам’ятка – скульптура фортуни і достатку. На її постаменті, як символ банку, зображена мураха. Вона несе в собі ось таку ідею: «Працювати як мурахи, здобувати могутність та примножувати прибуток».

 

 

Для більшості львів’ян не є секретом, що архітектором Музею був Юліан Захаревич – батько численних львівських будівель, в тому числі й Львівської політехніки. 

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!