Історія “Свободи”


На початку ХХ століття перше, що бачили ті, хто прибував на пароплаві до Америки у пошуках щастя, – це гігантська жіноча постать із факелом. Над американським берегом палахкотів вогонь “свободи, рівності, братерства”.

Це й пам’ятник перемозі над гнітом і бідністю із плином десятиліть перетворився на найвиразніший символ американської самосвідомості.
Уроки правління Наполеона ІІІ група французьких демократів, захоплена величчю республіки, вирішила висловити свої почуття подарунком. Вони запропонували ельзаському скульптурові Фредеріку Бартольді підготувати проект статуї Свободи.

На створення цієї статуї Бартольді надихнула картина Делакруа “Свобода на барикадах”. Скульптор розпочав свою роботу зі створення моделі величиною 1,2 метра, а потім виготовив іще три, поступово збільшуючи їхні розміри. І тільки після цього він узявся за основне завдання. На голові великої матері еміграції = променистий вінець, у правій руці – факел Свободи, у лівій – американська Декларація незалежності, біля ніг – розірвані кайдани рабства. Довжина тільки однієї правої руки статуї – 12,8 метра.

Спочатку скульптор вважав, що замовлений йому монумент стане сигнальним маяком з північного краю Суецького каналу. Жіноча фігура з факелом мусила переконати усіх в тому, що світло прогресу осяває віднині й північноафриканський берег. Однак, відповідальні за цей проект особи, змінили свої плани. Гігантську статую розібрали на частини,запакували в 214 ящиків і відправили у Новий Світ.

Скульптор узявся до роботи. Разом з інженером Гюставом Ейфелем цому треба було вирішити, яким чином цей пам’ятник протистоятиме вітрам та негоді. Головний архітектор Ейфелевої вежі розробив новаторську металічну конструкцію, основою якої був опорний стовп. На цьому рухомому скелеті з нержавіючої сталі була закріплена зовнішня мідна оболонка вагою 100 тонн, а товщиною як мідна копійка. Висота статуї – 46 метрів.

Коли президент Гровер Клівленд в жовтні 1886 року відкривав “Статую Свободи”, організатори влаштували шикарний феєрверк, а сирени ревли так, що могли перекрити гуркіт гарматного салюту.

Для розміщення цієї гігантської фігури з факелом обрали острів Бедлоу в порту Нью-Йорка, згодом перейменований на острів Свободи. Тут спорудили кам’яний цоколь заввишки 47 метрів, на який і поставили пам’ятник. 

У наші дні гвинтовими сходами, розташованими усередині статуї, можна здійснити нелегкий підйом до самої голови Свободи. Навряд чи можна сказати, що побачений зблизька пам’ятник зі своїми густими бровами й серйозним поглядом вирізняється привабливістю. Сучасники Бартальді стверджували, що рисами обличчя статуя нагадує власне матір скульптора.

Не варто забувати, що існує ще одна “Свобода”. Сидяча статуя знаходиться у Львові на будівлі музею етнографії та художнього промислу в самому центрі міста.

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!